ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ ТА МЕТА ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Екологія – наука, що вивчає умови існування живих організмів і взаємозв'язок між організмами й середовищем, у якому вони живуть. Це і залишається найбільш поширеним визначенням, прийнятим багатьма вченими більш ніж 100 років тому. Також екологію можна визначити як науку про надорганізмовий рівень розвитку живої матерії. Як і всі інші наукові галузі, загальна екологія має свої структурні підрозділи (рис.1).

 

Традиційно в системі наукового знання екологія займала місце між біологічними та географічними науками і вивчала питання щодо загальних закономірностей взаємовідносин будь-яких організмів і середовища, у тому числі й змін їхнього стану під різними зовнішніми впливами. На сучасному етапі основною проблемою, якою займається екологія є проблема забруднення навколишнього середовища, яку терміново має вирішувати людство, так як вона може стати основною перешкодою на шляху розвитку цивілізації. Саме тому екологія вже багато років вивчається не лише на відповідних природничих факультетах, але й у всіх вищих навчальних закладах, фахівцями з усіх спеціальностей. Велика кількість вчених зараз вважає за доцільне розділяти традиційну загальну екологію як одну з природничих наук з колом притаманних їй питань та ту галузь наукового знання, що комплексно вивчає саме проблему зміни стану довкілля під антропогенним тиском, у тому числі й пошук шляхів уповільнення таких змін, зниження тиску, тобто питання охорони довкілля. Для останньої запропоновано термін «неоекологія». Звичайно, для вивчення та розуміння проблеми забруднення навколишнього середовища необхідними є базові знання теоретичних засад та методів класичної екології.

До основних завдань сучасної екології належать наступні:

1. Виявлення та класифікація основних типів екосистем і ландшафтних одиниць.

2. Розробка методів збору й аналізу інформації, що характеризує окремі екосистеми та біосфери в цілому.

3. Надання оцінки стану біосфери й окремих екосистем щодо зовнішніх виливів, спроможності повертатися до початкового стану після тих чи інших змін, розміру й обсягу антропогенних змін біосфери.

4. Розробка пропозицій та рекомендацій щодо заходів із підвищення продуктивності та різноманітності екосистем, зниження деструктивних впливів, у першу чергу, антропогенних, створення заповідних і охоронних територій.

5. Обґрунтування пропозицій щодо встановлення екологічних нормативів, розробки законодавства з питань експлуатації природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

Окремі відомості про екологію містилися ще в творах давніх учених, наприклад у Аристотеля. У період зародження класичної науки (ХVІІ-ХVІІІ ст.) екологічний матеріал складав суттєву частину досліджень багатьох вчених-природознавців – А. Реомюра, К. Ліннея, С.П. Крашеніннікова та ін. Наприкінці ХVІІІ ст. відомий вчений Ж.Б. Ламарк вже попереджав людство про негативні наслідки впливу людини на природу.

Формування екології в самостійну галузь знань відбувалося з 70-х років ХІХ століття, починаючи з робіт Ч. Дарвіна та Є. Геккеля (який дав перше визначення терміна «екологія»). Серед російських вчених біля джерел екології стояли В.В. Докучаев, М.О. Севєрцов, В.І. Вернадський – автор вчення про біосферу та  ноосферу. Серед видатних екологів ХХ ст. слід назвати Ю.Одума, А.Тенслі, Дж. Андерсена, В.М. Сукачова, І.П. Герасимова, М.Ф.Реймерса та ін.

Екологія вивчає об'єкти трьох рівнів, а саме:

1. організми;

2. екосистеми та угруповання організмів;

3. біосферу як глобальну екосистему.

Живі організми є предметом вивчення не тільки екології, а й більшості біологічних наук (ботаніки, зоології, фізіології тощо). Екологи цікавляться організмами як запрограмованими системами, які мають визначений термін життя, через них постійно проходять потоки речовини та енергії.

Екосистеми, на відміну від організмів, мають більш довгий, не запрограмований термін життя, в них відбувається кругообіг речовини та енергії.