Геотоп як елементарна ландшафтно-екологічна одиниця

Фація або геотоп - геосистема в межах якої всі компоненти мають бути представлені своїми найменшими класифікаційними категоріями.

Наприклад: грунт – однією відмінністю, рослинність – однією асоціацією.

Термін «геотоп» був запропонований німецькими геологами, поширений у світі. У радянському ландшафтознавстві переважно вживався термін «фація».

Принцип виділення геотопів

У класичному ландшафтознавстві прийнято виділяти геотопи таким чином: якщо в межах однієї ділянки жоден з геокомпонентів не вдається розділити на два різних класифікаційних підрозділи навіть на нижчому таксономическом рівні, то така ділянка вважається однорідною. Ніякої природної границі (грунтової, геоботанічної) через геотоп провести не можна, ці межі будуть обов'язково збігатися з кордонами геотопів.

Але тут виникають деякі труднощі. Критерії виділення геотопів визначаються особливостями класифікації окремих геокомпонентів. Ці класифікації між собою не пов’язані. Тому ареали, в яких локалізуються нижчі таксони ґрунтів, рослинності, рельєфу, як правило, не однакові за площею і конфігурацією. При накладанні цих ареалів один на одного кордони окремих геокомпонентів можуть не збігатися.

Крім цього для кожного з геокомпонентів існує кілька різних способів класифікації, що базуються на зовсім різних теоретичних підходах.

Враховуючи все вищесказане, виділити окрему гомогенну з структурою усіх геокомпонентів ділянку землі і чітко визначити її межі практично неможливо.

Тому є більш прийнятний підхід до виділення геотопів, пов'язаний з розчленуванням території на однорідні ділянки за кожним з геокомпонентів та факторів топічної диференціації ландшафту. Такі ділянки називаються топами.

Зокрема, виділяють:

• Морфотопи- однорідні елементарні поверхні рельєфу;

• Літотопи- ділянки, однорідні за геологічною будовою;

• Гідротопи- однакові умови зволоження, водний режим;

• Кліматотопи- однаковий мікроклімат;

• Педотопи- грунт;

• Фітотопи- рослинність;

• Зоотопи- тваринний світ.

Їх просторове накладання та взаємодія утворюють комплексну територіальну одиницю - геотоп.

В основі виділення топів знаходиться не класифікаційний, а градієнтний критерій. За ним кордони топів проходять уздовж ліній стрибкоподібних вимірів, значень, характеристик, що описують даний топ.

Виділені за градієнтним критерієм топи можуть бути гомогенними або клінальними. Для гомогенних топів характерна незначна варіабельність значення характеристик в межах топу.

В клінальних топах ці значення змінюються в певному напрямку, але різких змін характеристик в межах топа не спостерігається. Клінальний топ може бути не однорідним за амплітудою якихось характеристик, але обов'язково однорідним за їх градієнтом.

Наприклад: педотопи прямих схилів: вниз по схилу спостерігається неухильна зміна хімічного складу (підвищення концентрації деяких речовин), але стрибкоподібних змін речовин не відбувається.

Зв'язок між окремими геокомпонентами в геотопі, як правило нелінійний. Це веде до того, що в межах одного клінального топу, як правило, проходить кордон між двома топами іншого типу. Тому в межах одного геотопу спостерігається деяка варіабельність характеристик різних компонентів.

Основні критерії виділення геотопів

• Статистичний критерій: амплітуда змін в межах одного геотопу має бути меншою, ніж амплітуда відмінностей в характеристиках двох різних геотопів.

• Географічний критерій: вказує на відмінність геотопів від інших об'єктів, таких як дерево, дорога, тощо. Геотоп не має властивостей, які б перешкоджали необмеженому збільшенню його площі, чітко обмежували б його розміри.

Наприклад: маленьке болото або солончак може розшириться до значних розмірів, а для таких об'єктів, як дорога, яма, дерево, - це неможливо.

• Критерій відносної статичності. Ділянки, які на загальному просторовому тлі виділяються як результат дії тимчасових факторів (внутрішньосезонних, ритмічних, річних) геотопами не вважаються.

Наприклад: ділянки перезволоженого ґрунту після дощу, ділянки фитоценозу з домінуванням одного швидко вегетуючого виду.

• Картографічний критерій: геотопи виділяють таких розмірів, які можна показати на великомасштабної карті, і які водночас ще можна розглядати як територіально-операційні одиниці при вирішенні практичних завдань. Мінімальний розмір біотопу за різними думками складає від 100м² до 500м².

Внутрішня топічна територіальна структура.

Оскільки територіальна однорідність геотопів відносна, їх можна розділити на ще менші частини, і тому вони мають внутрішню структуру.

Як правило, основним геокомпонентом, що визначає внутрішню структуру геотопів є рослинність.

Кожна рослина впливає на місце, де вона росте. Якщо рослина багаторічна і має значні розміри (дерево, поросль кущів), то ці зміни досить відчутні.

Навколо таких рослин протягом багатьох років формується специфічний мікробіоценоз, характерний водний режим і тип ґрунту, ростуть характерні види трав`яних рослин і т.п. Таким чином утворюються територіальні ділянки, що відрізняються від прилеглих цілим комплексом характеристик практично усіх геокомпонентів. Такі ділянки називаются екоїдами.

Екоїди окремих рослин можуть перетинатися, збігатися один з одним і, навпаки, в межах геотопів можуть бути ділянки без екоїдів. У разі перекривання кількох екоїдів рослин різних видів утворюється поліекоїд.

Також існують такі територіальні елементи геотопів як мікроценози –гомогенні елементарні частини, складові фітоценозу. Контури мікроценозу, як правило, пов'язані з внутрішньотопічними відмінностями в ґрунтах, мікрорельєфі, умовах зволоження.