Екологічні закони

Екологічні закони

Відома ціла низка закономірностей, властивих живій та неживій матерії, у тому числі тій частині оточуючого нас світу, дослідженням якої займається екологія, нижче наведені деякі з них.

Закон біогенної міграції атома (сформульований В.І.Вернадським).  Хімічні елементи поширюються на поверхні планети за участю живої речовини.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги. Порушення хоча б одного з параметрів екосистеми неминуче призводить до змін інших показників або підсистем.

Закон максимізації енергії. У суперництві систем виживає та, яка найкращим чином сприяє надходженню енергії і найефективніше використовує найбільшу її кількість.

Закон конкурентного виключення. Два види, що займають одну екологічну нішу, не можуть співіснувати в одному місці нескінченно довго.

Закон односпрямованості потоку енергії. Енергія, яку отримує угруповання (екосистема) і яку засвоює продуцент, розсіюється або разом з їх біомасою безповоротно передається консументам першого, другого порядків і далі.

Закон оптимальності. Будь-яка система з найбільшою ефективністю функціонує в деяких характерних для неї просторово-часових межах.

Закон обмеженості природних ресурсів. Усі природні ресурси в межах Землі є вичерпними.

Закон зменшення природно-ресурсного потенціалу. В межах однієї суспільно-економічної формації або способу виробництва й одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і вимагають все більших витрат праці й енергії на їх добування, транспортування та відтворення.

Закон рівнозначності всіх умов життя. Всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль.

Закон мінімуму Ю.Лібіха. Стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб (лімітуючою буде та речовина, доступна кількість якої найбільш близька до необхідного мінімуму).

Закон толерантності Шелфорда. Неможливість розвитку екосистеми визначається не лише нестачею, але й надлишком будь-якого фактора; діапазон між ними визначає ступінь стійкості (толерантності) організму до даного фактора.

Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища. Будь-яка природна система може розвиватися лише за умови використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток є неможливим.

Закон сукупності дії природних факторів. Обсяг врожаю залежить не від одного, хай навіть лімітуючого фактора, а від усієї сукупності екологічних факторів одночасно. Хоча коефіцієнт дії кожного окремого фактора в їх спільному впливі може бути різним.

Закон екологічної кореляції. В екосистемі, як і в будь-якій іншій цілісній системі, всі компоненти функціонально відповідають один одному. Випадіння однієї частини системи неминуче призведе до виключення інших пов’язаних з нею частин і до функціональних змін у системі в цілому.

Закон сукцесивного уповільнення. Процеси, які відбуваються в зрілих урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення.

Закони Коммонера. У 1974 р. американський еколог Б.Коммонер сформулював чотири закони – афоризми:

1.     Все пов’язане зі всім.

2.     Все повинно кудись подітися.

3.     Природа знає краще.

4.     Ніщо не дається задарма.