БІОЦЕНТРИЧНО-МЕРЕЖНА ЛТС

Біоцентрично-мережна ландшафтна територіальна структура (ЛТС)

Ґрунтується на аналогії між островами в морі та островами природної рослинності, які збереглися в агроіндустріальному ландшафті. Відносини, що формують даний тип територіальної структури, пов'язані з вираженими на хоричному рівні територіальними особливостями поведінки, міграції і взаємовідносин популяцій.

Просторові відносини між біотичними елементами, як і конкуренція за місцеві ресурси, мають суттєве значення на малій території і обумовлюють формування субтопічної структури геотопів, типу екоїдів і поліекоїдів. На хоричному рівні просторово-біотичні відносини реалізуються у таких процесах як перехресне запилення рослин, поширення спор і насіння, міграції рослин і тварин. Ці відносини пов'язують між собою не окремі організми, а їх популяції та цілі екосистеми.

Геотопи з природною рослинністю займають певні ділянки – т.зв. біоцентри. В антропогенному ландшафті такі структури виконують функцію збереження генофонду флори та фауни. Але ефективною ця функція може бути лише за умов, якщо площа біоцентра буде достатньою для забезпечення самовідтворення популяцій. Виключаючи їх деградацію та вимирання, пов'язані із замкнутим існуванням.

А такі достатні площі є досить великими. Наприклад, навіть для маленьких землерийок та мишей площа розміщення мінімальної життєздатної популяції має становити від 10 до 100 км². А для великих ссавців, таких як олені та ведмеді – це 10⁴ – 10⁵ км². Для рослин ця площа менша, але все одно для повноцінної популяції дерев становить від 10 до 100 км².

Переважна більшість ділянок з природними геотопами, звичайно, мають набагато меншу площу. А тому більшість видів, не пристосованих до антропогенного ландшафту, знаходяться під загрозою вимирання.

Однак, якщо між окремими біоцентрами залишити коридори з природною рослинністю, у межах яких відбувається видовий та популяційний обмін, то ймовірність вимирання популяцій значно знизиться, а їх генетична мінливість та здатність до адаптації зросте.

Таким чином біоцентрично мережну структуру можна уявити як сітку з вузлів – біоцентрів і сполучних ліній – біокоридорів, натягнуту на типовий сучасний ланшафт.

Територіальні одиниці біоцентрично-мережної ЛТС

БІОЦЕНТР – це група суміжних біотопів з природною рослинністю, що виконують функції збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю (рілля) або взагалі без неї (міська забудова), естетичної привабливості території.

В агроландшафті біоцентрами є гаї, ліси, луки, болота, ділянки дикого степу. В міському ландшафті – це парки, лісопарки, сквери, а також райони  приватної забудови з присадибними ділянками. Все ці об’єкти відрізняються від антропогенних територій навколо значно більшою видовою насиченістю, хоча часто і далекою від природної норми.

Важливою характеристикою біоцентру є його едафічні умови – сукупність впливів абіотичних факторів геотопів, що визначають можливість існування в ньому певних видів рослин. Частіше в одному біоцентрі присутні геотопи з різними едафічними умовами. Едафічний тип біоцентру визначає спектр видів, які можуть в ньому існувати. Чим більш різноманітними є едафічні умови біоцентру, тим більше видів може в ньому мешкати. Типовим прикладом є схили берегів річок.

Класифікація біоцентрів:

1. За видовим складом біоцентри можуть бути хвойно-лісовими, листяно-лісовими, різнотравно-степовими, лучними, луко-болотними, тощо.

2. За розмірами виділяють такі біоцентри:

- карликові (в агроландшафті їх площа є меншою ніж 0,5 км²; в міському ландшафті – менше 0,1 км²);

- малі (площа складає до 1 км² та до 0,3 км² відповідно у сільській місцевості та в міському ландшафті);

- середні (до 0,3 км² та до 1 км² відповідно);

- відносно великі (до 10 км² та до 3 км²);

- великі (загальна площа перевищує 10 км² в агроландшафті та від 3 км² на селітебній території).

3. За станом біоцентри можуть бути критичного, пригнобленого та нормального розвитку. Критеріями визначення типу є доля рослин, уражених шкідниками, рослин з морфологічними ознаками пригніченості через дію природних та антропогенних факторів, стан розвитку молодої порослі і взагалі відсоток молодих особин у фитоценозі.

 4. За біогеографічним значенням виділяють біоцентри локального, регіонального, надрегіонального і біосферного рівнів.

БІОКОРИДОР – подовжений ареал, представлений геотопами з природною рослинністю, вздовж якого відбуваються біотичні міграції між окремими біоцентрами.

В агроландшафті біокоридорами виступають схили й днища ярів та балок (вкриті лісом або степом), лісосмуги, водоохоронні зони річок, самі річкові долини і взагалі будь-які видовжені ділянки, які не розорюються і не зазнають інтенсивного випасу та покосу. У міському ландшафті функції біокоридорів можуть виконувати алеї, бульвари, вулиці, ступінь озеленення яких дає можливість птахам і комахам переміщатися між міськими біоцентрами.

Основна функція біокоридорів – забезпечення умов міграції між видами і популяціями.

Для забезпечення достатньої взаємодії між рослинними популяціями, щоб підтримувати повноцінний генофонд та обмінюватися генетичним матеріалом, необхідно враховувати особливості їх розмноження, запилення, поширення насіння, тощо.

Функції біокоридорів:

1.Забезпечення умов міграції організмів;

2. Бар'єрна (затримання снігу, зменшення швидкості поверхневого стоку, тощо);

3.Екотопічна, як місце існування рослин і тварин;

4. Оптимізуюча (позитивно впливає на прилеглі ділянки);

5. Естетична.

Класифікація біокоридорів:

• за походженням (природні та штучні);

• за місцем розташування (рівнинні, долинні, схилові, яружно-балкові, літоральні);

• за едафічними факторами;

• за шириною.

ІНТЕРАКТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ – лінійна територія, зайнята геотопами з природною рослинністю, що відходить від біоцентру або біокоридору і поширює їх дію на прилеглі агро- чи урбанізовані угіддя.

Від біокоридорів інтерактивні елементи відрізняються тим, що не пов'язують між собою біоцентри.

Вплив елементів біоцентрично-мережної структури на прилеглі угіддя

Навколо кожного елементу біоцентрічно-мережної структури, біоцентру або біокоридору, виділяється зона прилеглих антропізованих угідь, яка зазнає впливу даного елементу. Територіальні біоцентрично-мережні елементи можуть впливають на агроугіддя як позитивно, так і негативно.

Негативний вплив:

• збільшується амплітуда температури повітря;

• частина орних земель затінюється;

• можливе перезволоження ґрунту і вимочування насіння;

• з'являються снігові наноси;

• поширюються грибкові та інші захворювання.

Територія, яка зазнає негативного впливу біоцентричного елементу, обмежується шириною, що ≈ 1,5 від висоти дерев даного елементу.

Позитивний вплив.

Значно перевищує негативний, поширюється на значно більшу територію (шириною до 300-500 м) і включає у себе:

• зменшення швидкості вітру;

• збереження роси;

• затримання снігу і більш рівномірний його розподіл;

• збільшення вологості ґрунту та повітря;

• збільшення чисельності і видового складу тварин, що є біологічними ворогами шкідників сільського господарства.

Важливою особливістю біоцентрично-мережної структури є можливість її планомірної трансформації і навіть відтворення. Створення оптимальної біоцентричної структури, за якої забезпечується виживання видів та збільшення популяційної структури ландшафту, а також досягається необхідний рівень оптимізуючого впливу біоелементів на прилеглі угіддя є важливішим екологічним завданням.