Глобальне потепління
Глобальне потепління в
результаті "парникового ефекту"
Середня температура на
поверхні Землі підтримується на постійному рівні протягом тривалого часу. Це
досягається в результаті існування балансу між кількістю сонячної радіації, що
надходить на Землю, і теплотою, що віддається назад в космічний простір.
Частина цієї теплоти затримується в атмосфері вуглекислим газом та водяним
паром і повертається на землю. Крім CO2 і H2O в тепловому балансі приймають
участь і слідові кількості таких газів як тропосферний озон, метан, оксиди
азоту. Дія цих газів подібна до плівці у парнику отримала назву "парникового
ефекту". Ці гази мають глобальне значення, оскільки,
якщо б атмосфера складалася лише з N2 та О2,
то температура на поверхні землі становила б у середньому -18ОС.
Якщо вміст одного або декількох
з парникових газів в атмосфері змінюється, то відбуваються зміни середньої
температури на поверхні Землі. Інший фактор, що впливає на глобальну
температуру, – "запиленість" атмосфери. Збільшення вмісту в ній
пилових часток в результаті як людської діяльності, так і природних процесів
(виверження вулканів, тайфуни, пожежі, пилові вихори), може як призвести до
потепління клімату, так і, навпаки, викликати його похолодання.
В історії Землі
похолодання і потепління клімату бували неодноразово і в доісторичний період
(льодовиковий період, утворення Сахари і т.і.)
В результаті діяльності
людини з 1860 по 1986 р. вміст вуглекислого газу в атмосфері підвищився на чверть. Насамперед, внаслідок
спалювання великих кількостей палива (особливо вугілля), також у результаті
вирублення тропічних лісів. Дворазове перевищення вмісту CO2 в атмосфері в порівнянні
з доіндустріальним періодом (що дуже ймовірно найближчим часом) призведе до
загального підвищення температури в атмосфері на 4ОС, а температура
поблизу полюсів підвищиться ще в 2-3 рази більше. На перший погляд ця цифра
невелика. Однак, під час льодовикового періоду середня температура атмосфери
Землі була всього на 5ОС нижче, ніж зараз.
Навіть підвищення
середньої температури тільки на 1ОС може викликати значне збільшення
спекотних днів улітку, тривалі посухи в гряді регіонів, також дуже сильні бурі.
Вміст CO2 в
атмосфері становив: у 1860 - 0,028%, в 1950 - 0,031%, в 1990 - 0,034%. Основна
причина такого високого збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері – забруднення
її в результаті діяльності людини. Практично весь CO2 утворюється в результаті
спалювання палива (44% - вугілля, 28% - газ, 25% - нафта і газовий конденсат,
1,4% - дрова). В результаті лісових пожеж надходить лише 0,6% вуглекислого газу.
Найбільш істотними джерелами викидів CO2 є теплоелектростанції, причому промислові котельні
викидають його значно менше ніж комунально-побутові (у Росії приблизно в 2 рази
менше). Крім спалювання палива джерелами виділення CO2 є деякі хімічні виробничі
підприємства, зокрема, нафтопереробної промисловості. Потужним джерелом викидів
CO2 до атмосфери є транспорт. Приріст вмісту вуглекислого газу
неоднаково розподіляється в атмосфері. В помірних і полярних широтах його
концентрується більше, у приекваторіальній області – менше. З-за цього в
приполярних широтах парниковий ефект здатний призвести до більшого підвищення
температури і більш значних наслідків. В атмосфері великих міст гранично
допустима концентрація вуглекислого газу перевищена в два рази.
Утилізація CO2
з атмосфери здійснюється зеленими
рослинами, насамперед, лісовими екосистемами помірного поясу. За даними вчених,
у відновленні запасів молекулярного кисню провідна роль належить біосистемам
океану (89%), з екосистем суходолу більшу частину О2 виробляють тропічні ліси.
Баланс вуглекислого газу на планеті дещо інший: тропічні ліси є джерелами
виділення СО2, екосистеми океану поглинають його, але в меншій мірі,
ніж екосистеми суходолу. Основна маса СО2 осідає в зоні помірних лісів через накопичення
органіки. Але здатність цих екосистем поглинати вуглекислий газ, їх потенціал
близький до вичерпання. Відомо що в 60-70 рр. ХХ ст. спостерігалося збільшення
продуктивності рослинності, пов'язане з підвищенням концентрації СО2 в атмосфері, що на
короткий час дозволило знизити темпи зростання його концентрації. Зниження
темпів приросту СО2 спостерігалося також в 80-х роках минулого століття, коли впровадження
нових технологій дозволило дещо знизити загальносвітове споживання традиційного
палива. Проте, в теперішній час здатність природних систем витримувати натиск
антропогенного СО2 і підтримувати його баланс різко падає з кожним роком. У разі продовження
використання горючих копалин, тобто переходу вуглецю, що міститься в них, до
атмосфери, вже найближчими роками очікуються серйозні глобальні зміни балансу
цього елемента.
За нинішніх темпів
збільшення вмісту CO2 підвищення температури на 4ОС може
відбутися вже в 2040 - 2100 рр. Однак, якщо до цього додати збільшення викиду
інших парникових газів (метану, оксидів азоту), то це може статися вже в 2020 -
2050 рр.
До парникових газів відносяться також фреони.
Їхній внесок у потепління клімату, незважаючи на малу кількість, може становити
до 20%. Тому колективна заборона їх використання в усіх країнах необхідна не
тільки для припинення руйнування озонового шару, але і для вирішення даної
проблеми.
Наслідки
глобального потепління клімату
- спекотні літа і
безсніжні зими;
- сильні посухи;
- активізація розвитку
шкідливих комах;
- активізація тропічних
циклонів і буревіїв;
- танення полярного льоду
і, як наслідок, підвищення рівня світового океану (при збільшенні середньої
температури на 4ОС рівень океану підвищиться на 60 м). це призведе
до затоплення великих площ суходолу.
+++
ОтветитьУдалить