Екобезпека будматеріалів

Екологічна безпека будівельних матеріалів

Екологічні властивості – здатність товарів не здійснювати шкідливої дії на зовнішнє середовище у процесі їх експлуатації або споживання.

У житловому приміщенні може знаходитись в 2-10 разів більше шкідливих хімічних речовин ніж на відкритому повітрі.

Основними критеріями практичних властивостей сучасних будівельних матеріалів вважається їх доступність, простота в використанні та швидкість зведення будівель за їх використання. Важливими чинниками залишаються і споживчі властивості будівельних матеріалів, тобто їх здатність забезпечувати комфортні умови мешкання і життєдіяльності людини. Для забезпечення таких умов сучасні будівельні матеріали повинні мати підвищені теплоізоляційні властивості й бути екологічно безпечними.

Матеріал вважається екологічно безпечним, якщо він:

- не виділяє токсичних і подразнюючих речовин;

- не створює у приміщенні стійкого специфічного запаху;

- має мінімальну природну радіоактивність;

- не погіршує мікроклімат приміщень;

- не стимулює розвиток на своїй поверхні патогенної мікрофлори;

-виробляється за технологіями, які завдають мінімальної шкоди навколишньому середовищу і персоналу підприємства;

- переробляється та повторно використовується;

- за вторинного використання не стає небезпечним для здоров’я та навколишнього середовища.

До відносно безпечних матеріалів можна віднести найбільш традиційні, що вироблюються на природній основі: цегла, камінь, бетон, обробні матеріали на основі гіпсу, дерево, скло. Взагалі, більшість будівельних матеріалів є відносно екологічно чистого, оскільки виробляються переважно з природних матеріалів. До того ж більшість будівельних матеріалів не має контакту з людиною, а різні хімічні компоненти не виділяються, якщо лише матеріал не піддається діям високих температур. Інша справа – обробні матеріали, предмети побуту й домашньої обстановки. Найбільшу небезпеку становлять полімерні матеріали (150 найменувань), що використовуються для гідроізоляції, теплоізоляції і герметизації підлог, виготовлення вікон та дверей, оздоблення стін, а також під час виготовлення меблів з деревостружкових плит, килимових виробів із вмістом хімічних волокон і лінолеуму, різних лакофарбових покриттів, клеїв і шпаклівок. Майже всі полімерні будівельні та обробні матеріали, що створені на основі низькомолекулярних сполук, у процесі їх використання виділяють токсичні летючі компоненти, які різною мірою впливають на живі організми та здоров’я людини.

Більше 50 % від усіх будівельних матеріалів на внутрішньому ринку не відповідають екологічним стандартам якості й можуть негативно вплинути на здоров’я.

Найнебезпечнішими будівельними матеріалами з погляду екології є матеріали з високою кількістю полімерів у складі: різного роду пластики, лінолеум, покрівельні матеріали, а чемпіонами за шкідливістю є лаки, фарби й матеріали на основі фенолів і формальдегідів. Особливо небезпечними є низькоякісні дешеві марки. У звичайних синтетичних лакофарбових матеріалах містяться мідь, свинець і цілий ряд летючих органічних сполук: толуол, крезол, ксилол, ацетон, бензол – які мають наркотичну дію і викликають важкі отруєння. Чим старшими стають фарбовані стіни, тим більшою стає вірогідність трапляння фенолу й формальдегіду в повітря, оскільки досить швидко відбувається розтріскування захисного шару. ПВХ-покриття для підлоги (штучні лінолеуми) в умовах підвищеної температури виділяють фенол, формальдегід, бензол, акрилат, канцерогени та імунодепресанти. Хлорвінілові обої містять небезпечний пом’якшувач на основі фолієвої кислоти, а також формальдегід, що входить до складу клею і може з часом виділятися. Небезпечними для здоров’я можуть виявитися і підвісні стелі.

Високий вміст важких металів може бути в бетоні, цементі, шпаклівці та в інших матеріалах із додаванням промвідходів. Цемент загальнобудівельного призначення відповідає четвертому класу небезпечності й відноситься до речовин мало-небезпечних, але цементний пил виявляє фіброгенну й шкіроподразнюючу дію.

До найнебезпечніших речовин, що використовуються у будівництві, відноситься азбест – речовина з волокнистою структурою. Компонентом багатьох покрівельних матеріалів (бітумні, шиферні), ізоляційних матеріалів та прокладок є азбестоцементні труби, які через гарні механічні й теплоізоляційні властивості застосовують у каналізаційній та вентиляційній системах, а також азбестова вата, що використовується для теплової ізоляції труб і котлів. У 70-80-х роках були поширені готові будівельні конструкції із залізобетону, внутрішня частина яких складалася із азбестоцементних дошок. Для підвищення протипожежної стійкості азбестоцементні плити та дошки широко використовувалися в якості перекриття і в будівлях з деревини, в тому числі дитячих садках, школах, лікарнях.

Міжнародне агентство з вивчення онкологічних захворювань віднесло азбест до першої категорії канцерогенних речовин. Через декілька років у людини, що контактує з азбестовим пилом, розвиваються онкологічні захворювання легенів.

Протягом останніх двадцяти років у розвинених країнах замість азбесту намагаються використовувати інші полімерні термостійкі матеріали.

Під час вивчення екологічних властивостей матеріалів важливе місце займає питання радіаційної безпеки. Із будівельних матеріалів найбільш високою радіоактивністю характеризуються граніт, базальт і деякі глини, найменш радіоактивним є дерево.