ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА

                                   Гостра променева хвороба

Залежно від отриманої дози радіації виділяють 4 ступені променевої хвороби.

І ступінь – легкий (1-2,5 грей);

ІІ ступінь – середньої важкості (2,5-4 грей);

ІІІ ступінь – важкий (4-6 грей);

ІV ступінь – край важкий (6-10 грей).

У випадку опромінення дозою 10 грей і вище виникає блискавична форма променевої хвороби, в ході якої розвиваються необоротні порушення життєдіяльності важливих систем організму. Як правило, на фоні комплексних уражень організму зміни в одній із систем розвиваються швидше та інтенсивніше і саме вони призводять до абсолютної летальності.

У разі загального опромінення організму в дозі від 10 до 50 грей головною „слабкою ланкою” патологічних змін в організмі та основною причиною смерті протягом 10-20 днів є ураження шлунково-кишкового тракту з відповідними симптомами. Тобто розвивається кишкова форма гострої променевої хвороби.

Якщо доза опромінення складає 50-100 грей, провідну роль у симптоматиці відіграють ураження нервової та серцево-судинної систем і розвиток серцево-судинної недостатності через інтоксикацію продуктами тканинного розпаду. Це – токсемічна форма гострої променевої хвороби.

І, нарешті, у результаті опромінення дозою вищою за 100 грей людина помирає за короткий термін протягом від декількох хвилин до 1-2 діб через швидкий розвиток органічних уражень центральної нервової системи (церебральна форма гострої променевої хвороби).

Якщо сумарна доза загального радіаційного ураження організму складає від 1 до 10 грей, то основною мішенню випромінювання стають кровотворна система та епітелій. Саме ураження кісткового мозку визначає розвиток, симптоматику хвороби та її результат. Тому в разі опроміненні в інтервалі доз 1-10 грей (100-1000 рентген) комплекс усіх клінічних проявів має назву кістковомозкового синдрому.

У його протіканні виділяють 4 періоди:

1)    загальна первинна реакція;

2)    прихований або латентний період;

3)    розпалювання хвороби (розвиток основних клінічних синдромів);

4)    результат хвороби.

Загальна первинна реакція являє собою комплекс ознак недомагання (слабкість, головний біль, нудота, температура, гіперемія і т.п.), що виникає відразу після опромінення та триває деякий час залежно від ступеню опромінення. Перший ступінь хвороби викликає слабо виражене недомагання, яке триває декілька годин. Під час другому ступеню воно триває вже 1–2 доби і виражено сильніше. Третій ступінь характеризується сильним головним болем, нудотою, блюванням та іншими симптомами інтоксикації, що послаблюються лише через декілька діб. Якщо отримана доза радіації відповідає четвертому ступеню хвороби, то в людини різко погіршується стан, розвивається сильний головний біль до втрати свідомості, безперервна нудота, блювання та інші симптоми, життєдіяльність важливих систем організму погіршується все сильніше аж до загибелі протягом  2-3 тижнів.

Таким чином, організм відразу починає реагувати на опромінення і вже за вираженістю первинної реакції можна судити про ступінь хвороби і відповідно отриману дозу. Також відразу реагує кровотворна система, зокрема, починає знижуватися кількість лейкоцитів у крові.

Проходить деякий час, і зовнішні ознаки первинної реакції зникають, самопочуття хворого покращується, симптоми інтоксикації проходять, температура повертається до норми, взагалі людина відчуває себе здоровою та працездатною. Тривалість такого періоду уявного благополуччя або латентного періоду визначається ступенем ураження:

-         перший ступінь – близько 30-45 днів;

-         другий ступінь – до 20 днів;

-         третій ступінь – до 10 днів, за цей час розвивається облисіння.

У випадку четвертого ступеню латентний період, як правило, взагалі відсутній.

Хоча людина гарно себе відчуває, в організмі відбуваються патологічні процеси, зумовлені пошкодженням епітелію та стовбурових клітин, постійно знижується кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів у крові.

Настає момент, коли з’являється клінічна симптоматика, пов’язана з порушенням важливих систем життєдіяльності організму. Це – період розпалу хвороби. Через накопичення у крові токсичних продуктів прямої та непрямої дії радіації в хворого різко погіршується стан, що виражається в розвитку слабкості, головного болю, нудоти, гіпотонії, підвищенні температури до 38-40°С, погіршенні свідомості тощо.

Внаслідок ураження імунної системи (падіння лейкоцитів) в організмі активізується уся патогенна та умовно-патогенна флора. Розвиваються різноманітні запальні процеси, в першу чергу, в ротовій порожнині, яснах, горлі, очах, легенях, а також в інших органах. Протистояти інфекціям організм не здатний і запалення швидко перетворюються на некрози тканин. Сприяє активізації мікроорганізмів також зростання проникливості тканин через ураження епітелію. Особливо небезпечними є такі процеси як запалення легень (пневмонії), черевної порожнини (перитоніт) і сепсис (загальне запалення крові).

Значну загрозу для життя та здоров’я людини являє так званий геморагічний синдром, який обумовлюється, головним чином двома процесами:

1) ураженням епітелію і через це збільшенням проникливості судин і капілярів;

2) утратою здатності крові до згортання через зменшення кількості тромбоцитів.

Проявляється геморагічний синдром у внутрішніх кровотечах та крововиливах в різні органи і тканини, в першу чергу, під шкіру, у слизову шлунково-кишкового тракту, сечовивідні та дихальні шляхи. З’являються домішки крові в сечі, слині, мокроті та інших виділеннях організму. Падає артеріальний тиск через втрату крові. При високих ступенях опромінення можуть статися крововиливи в серце та головний мозок.

Через падіння кількості еритроцитів у крові руйнується система газообміну тканин. Розвивається стан гіпоксії (нестачі кисню), починаючи з периферичних тканин. Це сприяє розвитку анаеробної мікрофлори і запускає процеси некрозу. Зовні це проявляється у появі ділянок з еритемою, які перетворюються на некрозні пухирі.

Таким чином, у ході гострої променевої хвороби тих або інших змін зазнають усі органи та системи організму. Можна відмітити, наприклад, ураження шлунково-кишкового тракту у вигляді кровотеч і некротичних виразок у слизовій оболонці та розвиток запальних і некротичних процесів в органах ротової порожнини. Подібні важкі симптоми повною мірою розвиваються лише у разі високих ступенів ураження. Якщо хвороба відповідає другому ступеню, то геморагічний синдром та інфекційні ускладнення виражені слабо, а у випадку першого ступеню важкі синдроми взагалі відсутні.

Результат хвороби також визначається дозою ураження. Четвертий ступінь хвороби характеризується абсолютною летальністю. У випадку третього ступеня летальність коливається у межах 50-75%. Смерть наступає у період розпалу променевої хвороби внаслідок крововиливу в головний мозок або серце, тяжких інфекційних ускладнень, значної втрати крові, серцево-судинної недостатності та інших причин. У тих, хто вижив, хвороба набуває хронічної форми. У випадку першого ступеня можливе і повне одужання.

Та навіть ті, хто одужав від променевої хвороби, не можуть вважати себе здоровими людьми. Протягом усього наступного життя, навіть через десятки років, їм погрожує розвиток тривалих ефектів дії радіації або ефектів післядії. Такі ефекти обумовлені дією випромінювання на генетичний апарат клітин. Ураження геному може призводити до мутацій, які порушують процеси поділу клітин і навіть викликають злоякісне зростання. Тому люди, постраждалі від радіації, навіть у невеликих дозах, мають підвищену ймовірність розвитку онкологічних утворень. Іншими загрозливими ефектами післядії є розвиток катаракти та прискорене старіння організму.

Ураження геному статевих клітин у майбутньому може викликати розвиток непередбачуваних аномалій у нащадків людей, які отримали радіаційне ураження. У тих, хто переніс гостру променеву хворобу, ці клітини руйнуються так само, як і клітини крові. І хоча їх загибель не впливає безпосередньо на процеси життєдіяльності, наслідком гострої променевої хвороби є, як правило, й безпліддя.